Загальна підготовка майстра в/н до занять
Для успішного проведення занять майстрові виробничого навчання важливо добре підготуватися до них. Майстер повинен зовсім чітко уявляти собі, коли, чому і як учити.
Розподіл навчальних годин на виробниче навчання по півріччях і тижням передбачений у навчальному плані. Навчальна програма, складена відповідно вимогам кваліфікаційної характеристики, встановлює обсяг навчального матеріалу, що підлягає вивченню, розподіл його по темах і годинах на вивчення кожної теми. У кожній темі програми зазначено, яким прийомам і способам роботи, яким технологічним операціям потрібно навчити учнів.
Кваліфікаційна характеристика вказує, яким вимогам у відношенні теоретичних знань і виробничих умінь повинен задовольняти молодий робітник, що закінчив професійно-технічне училище по тій або іншій кваліфікації. На питання, як учити, можна одержати відповідь у методичних посібниках.
Дуже часто, коли мова йде про підготовку майстра до заняття, мають на увазі лише підготовку до майбутнього уроку виробничого навчання або продумування, планування і своєчасне забезпечення всього необхідного для одного навчального дня. Така точка зору помилкова. Не можна правильно підготуватися до окремого урока або робочого дня, не підготувавшись до проходження всієї теми. З іншого боку, підготовка до теми та уроку може бути успішної тільки тоді, коли вона підкріплена постійною роботою майстра над навчальною програмою.
Підготовку майстер починає ще до початку нового навчального року. Природно, що її зміст різний для досвідченого і початківця педагогів. Однак цей етап роботи є обов'язковим для кожного майстра незалежно від його досвіду.
Сучасне виробництво пред'являє до робітника нові вимоги. Відбуваються зміни в кваліфікаційних характеристиках, навчальних планах і програмах виробничого навчання, з'являються нові передові прийоми і способи роботи, видаються нові підручники і навчальні посібники. Все це повинен враховувати майстер при підготовці до занять.
Підготовка майстра до навчального року (півріччя)
Готуючись до навчального року (півріччя), майстер вивчає кваліфікаційну характеристику, навчальні плани і програми виробничого навчання, спеціальної технології або технології основ виробництва по даній професії, знайомиться з програмами з інших предметів (загальноосвітні, матеріалознавство, креслення, електротехніка й ін.).
Вивчаючи навчальні програми, майстер уважно знайомиться з переліком включених тем і їхнім змістом, що дає їм можливість ясно представити мету вивчення кожної теми, встановити зв'язок попереднього навчального матеріалу з наступним, визначити і підготувати навчальні роботи, устаткування, пристосування, інструменти і матеріали, необхідні для проведення заняття.
Підготовка майстра до вивчення чергової теми програми
Підготовка майстра до чергової теми навчальної програми складається з наступного : майстер аналізує зміст навчального матеріалу теми, розподіляє його по уроках (заняттям) і намічає задачі кожного уроку; визначає зміст і кількість навчальних робіт, що повинні бути виконані учнями при вивченні теми; готує учбово-матеріальну базу для виконання навчальною групою робіт з данної теми. Багато тем навчальних програм включають кілька видів робіт; у таких випадках навчальний матеріал теми розбивають на підтеми.
Щоб якісно і повно провести вивчення чергової теми, майстер ретельно вивчає не тільки тему навчальної програми по виробничому навчанню, але і відповідні теми по спецтехтехнології. Майстрові слід уточнити, що учні вивчили за спеціальною технологією й іншими предметами для того, щоб використовувати отримані знання на уроках теоретичного навчання. Крім того, майстрові треба так розподілити матеріал теми по навчальних днях, щоб завантаження учнів по днях було рівномірним, щоб не було такого положення, коли в окремі дні учням дається, багато нового матеріалу, що підлягає засвоєнню, а в інші дні, навпаки, занадто мало.
Продумуючи питання методики проведення заняття по темі, майстер встановлює:
який навчальний матеріал буде розподілений по навчальних днях;
які прийоми, способи і різновиди роботи варто вивчити з учнями, як і де застосувати міжпредметні зв'язки;
яким робочим інструментом треба навчити користуватися; послідовність вивчення прийомів роботи;
які способи і прийоми контроля будуть вивчатися, якими інструментами і приладами при цьому користуватися;
коли (у якій частині урока) проводити вступні заняття, індивідуальний інструктаж учнів і заключні заняття;
як роз'яснити учням порядок виконання задач у початковій і кінцевій стадіях вивчення теми, домогтися самостійності учнів;
які особливості технологічного процесу варто передбачити, щоб учні виконували задачі якісно, а їхні готові роботи відповідали всім технічним вимогам;
які заходи щодо організації роботи і техніки безпеки варто роз'яснити учням;
яку виховну роботу необхідно провести, як погоджувати її з досліджуваним матеріалом.
Розподіливши навчальний матеріал по днях, майстер продумує організацію вивчення всієї теми, готує основний і допоміжний матеріал і заготівлі по окремих підтемах, спеціальні інструменти, пристосування, учбово-наочні посібники; креслення, технологічної або інструкційної карти; передбачає додаткову роботу учнів на день, з огляду на їхню працездатність і успішність.
При підготовці до чергової теми майстер ретельно вивчає технічну літературу, що висвітлює останні досягнення в області техніки, технології, наукової організації роботи і досвіду новаторів виробництва. Особлива увага при цьому звертається на добір передових методів роботи, раціональних прийомів і способів роботи новаторів базового підприємства, з якими майстер повинен ознайомити учнів.
Підготовка майстра до чергового заняття (уроку)
Підготовка до навчального заняття є заключною і вирішальною стадією всієї підготовчої роботи майстра. Від її повноти і старанності залежать результати навчання і виховання учнів, глибина і міцність засвоєння ними професійних знань, звичок і умінь, розвиток їхньої самостійності й активності. Задача майстра — ретельно готуватися до проведення кожного заняття (уроку).
Основні положення уроку: однорідність і сталість складу групи; одночасність навчання; чіткість визначення обсягу досліджуваного навчального матеріалу; єдина тривалість, стабільність розкладу; керівна роль майстра в учбово-виробничому процесі.
В залежності від змісту програмного матеріалу кожен урок має свої особливості і не може будуватися по встановленому шаблону. Але загальних вимог до уроку виробничого навчання необхідно дотримуватися. Урок повинен представляти органічну єдність змісту навчально-виховної роботи і методів його здійснення; мати конкретну навчальну мету; будуватися відповідно основній меті і задачам; забезпечувати включення учнів у виробниче життя, фронтальність навчання або фронтальність «просування» з дотриманням принципів індивідуального підходу до учнів; ґрунтуватися на знаннях, звичках і уміннях, придбаних учнями на попередніх уроках; проводитися в умовах свідомої трудової дисципліни учнів з розрахунком свідомого, активного, глибокого засвоєння учнями знань, звичок і умінь; передбачати застосування різноманітних методів навчання.
Учні, виходячи з уроку, повинні чітко уявляти собі, що на уроці довідалися нового, які уміння і звички одержали або закріпили на даному уроці.
Підготовка майстра до уроку складається з визначення мети і змісту урока; підготовки матеріально-технічної бази і методичної підготовки майстра .
Планування процесу виробничого навчання
Планування процесу виробничого навчання має велике педагогічне й організаційне значення і є необхідною умовою підвищення якості навчання і виховання учнів у профтехучилищах.
Планування сприяє:
створенню умов, необхідних для раціональної організації навчального процесу, забезпеченню повного і своєчасного виконання навчальних планів і програм навчальними групами, завчасній і ретельній підготовці і проведенню кожного заняття майстрами виробничого навчання;
забезпеченню найбільш повного і раціонального використаннянавчального устаткування і приміщень училищ;
встановленню міжпредметних зв'язків і зв'язку теоретичного навчання з виробничим;
систематичному контролю за якістю навчання, рівнем знань, навичок і умінь учнів;
своєчасному підведенню підсумків навчальної роботи кожного учня.
Для нормальної організації своєї роботи майстер користується загальноучилищними документами, а саме:
1. навчальний план на підготовку кваліфікованих робітників за спеціальністю (додаток №1)
2. кваліфікаційна характеристика (додаток №2)
3. критерії оцінювання знань учнів за спеціальністю (додаток №3)
Для планування процесу виробничого навчання майстром складаються:
а) переліки навчальних робіт з професій на весь термін навчання та по півріччям (додаток №4);
б) план виробничого навчання групи на місяць (додаток №5);
в) робочі норми часу – перевідні учнівські коефіцієнти (додаток №6);
г) учбово-технологічна документація (додаток №7) інструкційні карти, інструкційні схеми, інструкційно – технологічні карти, картки – завдання, картки – контролю, картки – дефектів, погодинно- планові карти ;
д) план уроку виробничого навчання (додаток №8);
є) інструкції з техніки безпеки в майстернях (додаток №9).
Переліки навчальних робіт із професії
Однією з характерних рис операційно-комплексної системи є навчання учнів на основі продуктивної роботи.
Відповідно програмам виробничого навчання спочатку учні послідовно освоюють окремі прийоми й операції, необхідні для даної спеціальності. Після цього виконують комплексні роботи зростаючої складності, освоюють кілька операцій з різними прийомами, характерними для різних робіт із професій.
У зв'язку з різноманітністю продукції, виготовленої учнями в навчальних майстернях і в цехах підприємств, конкретні учбово-виробничі роботи не можуть бути заздалегідь передбачені в програмах. Визначаються в програмах тільки загальний зміст і обсяг навчального матеріалу по кожній темі, але не встановлюються конкретні учбово-виробничі роботи.
У переліках вказується, які учбово-виробничі роботи повинні виконати учні даної професії в навчальнії майстерні , щоб опанувати професійні знання, навички й уміння, передбаченими програмою виробничого навчання. Конкретні об'єкти учбово-виробничих робіт, виконуваних при вивченні тієї або іншої теми програми, встановлюються училищем самостійно.
Однак при підборі навчальних робіт варто керуватися виробленими практикою навчання вимогами (принципами), що складаються в слідуюче:
вироби (роботи) повинні мати виробничу цінність, що створює підвищений інтерес учня при навчанні і дає економічний ефект;
дотримання дидактичного принципу поступового переходу від простого до складного, від легкого до важкого, принципа послідовності підбора робіт у межах теми і підтеми (перехід від однієї теми до іншого, поступове ускладнення навчальних задач), що дає можливість учням переборювати зростаючі труднощі при підвищенні кваліфікації;
робота повинна відповідати фізичним можливостям учнів, обсягові технічних знань на відповідній стадії навчання;
важливо враховувати психологію учнів, нестійкість їхньої уваги до одноманітної роботи протягом тривалої години і, навпаки, інтерес до обробки виробів різноманітної форми і габаритів;
об'єкти навчальних робіт повинні бути не епізодичними на даний навчальний рік, а постійними, що значно полегшує організацію виробничого навчання.
Комплексні роботи повинні підбиратися так, щоб вони відповідали періодові навчання, необхідній складності і точності, при цьому допускали можливість диференційовано підходити до визначення кількості робіт, які видаються учням у залежності від їхніх важкості.
Навчальні роботи, що включаються в переліки, підбираються на підставі замовлень базових підприємств і організацій, централізованих виробничих замовлень, а також інших виробів, прийнятих до виробництва в училищі. У переліки включаються роботи з ремонту устаткування, виготовлення інструмента, запасних частин і пристосувань для навчальних майстерень. Об'єктами робіт можуть бути учбово-наочні посібники і прилади для кабінетів і лабораторій училища.
Переліки навчальних робіт складаються на навчальне півріччя майстрами виробничого навчання під керівництвом старшого майстра. Якщо в училищі мається кілька рівнобіжних груп однієї професії, складання переліку навчальних робіт доручається найбільш досвідченому майстрові. Переліки обговорюються методичними комісіями і затверджуються директором або заступником директора по учбово-виробничій роботі перед початком півріччя.
Для всіх робіт, включених у перелік, повинна бути обов'язково розроблена відповідна технічна документація, креслення, технічні умови, інструктивні або технологічні карти і визначені норми години (виготовлення), що відповідають певному періодові навчання, застосовуваному технологічному процесові.
У перший період навчання учнів у навчальних майстерні переліки складаються за формою. (додаток №4)
У багатьох училищах, крім переліків, зібраних в альбоми, виготовляються спеціальні стенди зі зразками робіт на кожне півріччя першого року навчання. Такі стенди, розташовані біля робочого місця майстра, дають наочне представлення учням, про обсяг виконуваних робіт. Вони часто використовуються майстром під час інструктажу.
При проведенні виробничого навчання учнів безпосередньо на підприємствах, будівництвах використовується перелік навчальних робіт, що містить загальну характеристику робочих місць або об'єктів, на яких учень буде учитися,і робіт, які учень повинен виконувати по кожній темі (додаток №4).
Перелік навчальних робіт у період виробничої практики учнів у цехах підприємства так само необхідний, як перелік для роботи в майстернях. Майстер підбирає роботи відповідно номенклатурі оброблюваних деталей на ділянках. У цей відповідальний період навчання робочі місця, включені в перелік, повинні відповідати навчальним цілям, бути характерними для вивчаємої спеціальності, повинні бути обладнані сучасним технічним оснащенням, відповідати вимогам техніки безпеки, санітарії і гігієни, мати все необхідне для виконання різноманітних робіт з поступовим їх ускладненням, забезпечувати застосування передових технологій.
Примітка: 1. Перелік складається на півріччя (рік). 2. Кількість чіл.-ч визначається шляхом множення нормативної години на виробничу діяльність одного учня за півріччя (рік). 3. Відповідно Положенню про планування виробничої діяльності середніх профтехучилищ на виробничу діяльність одного учня приділяється 90 ч (на 30 учнів: 30X90=2700 чіл.-ч). 4. У графі «Примітка» майстер уписує роботи, що не планувалися, або вказує заподій невиконання запланованих робіт.
План виробничого навчання групи
План виробничого навчання групи встановлює конкретний зміст учбово-виробничих задач для груп учнів, послідовність їхнього виконання. Розробляється план майстром виробничого навчання групи під керівництвом старшого майстра на основі навчального плану, програми виробничого навчання і переліку робіт для даної професії. Складається план на місяць, а іноді і на більш тривалий період.
При навчанні в учбово-виробничих майстернях, у цехах або на ділянках підприємств, на будівництві, у радгоспах і колгоспах форми планів виробничого навчання різні. У період навчання учнів у навчальних майстернях план виробничого навчання групи складається на один місяць за формою.
Коли відсутня можливість фронтального навчання учнів окремим видам робіт, крім планові, складається графік переміщення учнів по відповідних робочих місцях.
У період виробничого навчання або виробничої практики учнів на підприємствах, коли учні працюють на самостійних об'єктах або в складі бригад робітників, у плані встановлюється перелік робочих місць, приводяться найменування і види робіт, що повинні бути освоєні учнями протягом навчального періоду, а також намічаються порядок розміщення і терміни перекладові учнів по робочих місцях, бригадам або ділянкам.
НОРМУВАННЯ УЧБОВО-ВИРОБНИЧИХ РОБІТ
МЕТА НОРМУВАННЯ
Нормування має велике значення для процесу виробничого навчання не тільки з технічної, але і з педагогічної сторони. При технічному (розрахунковому) методі нормування визначаються тільки витрати часу, необхідні для виконання заданої роботи.
Педагогічне значення нормування учбово-виробничих робіт полягає в тім, що, вимагаючи від учнів виконання кожного завдання, що потрібно виконати, у встановлене нормою час, майстер спонукує їх освоювати високопродуктивні способи праці, виховує наполегливість у досягненні мети, розвиває творчі здібності. Практика показує, що недооцінка нормування учбово-виробничих робіт приводить до зниження продуктивності праці учнів, до відставання від сучасних вимог.
Нормування учбово-виробничих робіт, виконуваних учнями, переслідує слідуючу мету:
сприяти поступовому освоєнню учнями прийомів і методів роботи передовиків виробництва; привчати учнів цінувати фактор часу і тим самим забезпечити освоєння ними до кінця навчання норм, установлених на підприємствах для робітників відповідної професії і рівня кваліфікації;
установлювати вихідні дані для правильного планування виробничого навчання і використання наявного устаткування;
сприяти найбільш об'єктивній оцінці успішності учнів по виробничому навчанню на основі показників виконання учнями встановлених норм.
Технічне нормування робіт учнів у навчальних закладах проводиться з урахуванням виробничих можливостей, режимів робіт і передового виробничого досвіду відповідно до технологічного процесу. Утрати, що виникають унаслідок недоліків організаційно-технічного й іншого характеру, у норму часу не входять.
Правильне визначення і застосування учнівських норм часу сприяє виробленню навичок планування і самоконтролю своєї діяльності, удосконалюванню професійної майстерності, поліпшенню якості професійно-технічної підготовки в цілому.
МЕТОДИ НОРМУВАННЯ
У виробничому навчанні учнів можна виділити два основних періоди: операційний і комплексний. В операційний період відбувається формування первісних навичок, а в комплексний — їхнє удосконалювання і закріплення.
Протягом операційного періоду майстер навчає учнів правильному і найбільш доцільному виконанню окремих рухів і прийомів, що складають дану трудову операцію. Повідомлення учням норм часу (або норм виробітку) у цей період може привести до негативних результатів, тому що їхня увага буде звернена на кількісні показники роботи, а не на якісні. Тому в період освоєння учнями основних прийомів роботи, тобто при вивченні трудових операцій, норми учнем не повідомляються. Вони лише служать меті планування навчального процесу, организуемого на виконання визначених робіт. Комплексні роботи, виконувані учнями, нормуються і норми часу учнем повідомляються.
Для встановлення учнівської норми спочатку визначають розрахункову (технічну) норму часу. Розрахунковим (технічним) методом установлюються величини витрат наступних складових частин норми часу: оперативний час, час обслуговування робочого місця, час перерв на відпочинок і природні потреби, підготовчо-заключне час.
Оперативним називається час, протягом якого виробляється робота, спрямована на виконання даного завдання (операції). Оперативний час підрозділяється на основне (технологічне) і допоміжне.
Основним (технологічним) називається час, що витрачається на зміну геометричних форм і розмірів оброблюваної деталі (верстатні або слюсарні роботи) або зміна взаємного розташування частин виробу (складальні роботи).
Основний (технологічний) час може бути:
машинним, якщо деталі обробляються на верстаті без особистої участі робітника, наприклад обточування валиків на токарському верстаті з механічною подачею (робітник тільки спостерігає за ходом обробки);
машинно-ручним, якщо деталі обробляються робітником на верстаті (наприклад, підрізування торця валика з ручною подачею, свердлення отворів, фрезерование площин з ручною подачею і т.п.);
ручним, якщо деталі обробляються робітником без застосування механізмів, наприклад слюсарні роботи (ручне обпилювання, шабрування, рубання і т.п.).
Допоміжним називається час, затрачуване робітником на установку і зняття деталей, пуск і зупинку верстата, включення і вимикання подачі, промір деталей і т.п.
Час обслуговування робочого місця — час, що затрачається на відхід за робочим місцем протягом робочого дня. У нього включається час, затрачуване на зміну і переточування інструмента, регулювання і налагодження верстата в процесі роботи, збирання стружки, на змащення і чищення устаткування, розкладку і збирання інструмента і т.п.
Час перерв на відпочинок включається в норму часу для виконання фізично важких, стомлюючих робіт, при прискореному темпі роботи і значномувантажообігу. В всіх інших випадках час на відпочинок у норму часу не включається.
Підготовчо-заключний час — час, затрачуваний робітником на підготовку до даної роботи і на виконання .дій, зв'язаних з її закінченням, а саме: одержання і здача убрання, технічної документації, металу {напівфабрикату.)., інструментів і пристосувань; ознайомлення з кресленнями і пів-навчання інструктажу з виконуваного завдання; налагодження устаткування; підготовка робочого місця; установка і зняття інструментів і пристосувань; здача роботи. Підготовчо-заключний час — це час, що робітник затрачає на початку і наприкінці роботи над даною партією деталей; його тривалість не залежить від кількості деталей у партії.
Штучним називається час на виготовлення одного виробу. У йогосклад входить час: основне (технологічне); допоміжне; обслуговування робочого місця; перерв на відпочинок.
Норму часу, необхідну для виготовлення партії деталей (виробів) або на одну деталь, обчислюють по формулах:
де Тпар — норма часу на партію; Гшт — норма штучного часу; м — число деталей у партії; 1п_3 — підготовчо-заключний час на партію; 'осі — основне (технологічне) час; /всп — вспомо! ательное час; ?0б — час обслуговування робочого місця; (їсть — час, необхідне на відпочинок.
Визначивши норму часу на партію (або на один виріб) у хвилинах, можна знайти норму виробітку за годину і зміну по формулах:
де — норма виробітку (за годину або зміну); — норма штучного часу.
Норми виробітку — кількість одиниць продукції в натуральному вираженні (т, кг, м, шт), що повинне бути вироблене в одиницю часу (у годину, у зміну).
На учбово-виробничі роботи, виконувані по замовленнях підприємств за технологією, подібної з заводський, у якості розрахункових (технічних) використовуються норми, що діють на підприємствах. На учбово-виробничі роботи, для яких на підприємстві немає розроблених норм, а також на роботи, виконувані за технологією, що значно відрізняється від заводської (дрібносерійне і штучне виробництво замість крупносерийного і масового), училища визначають розрахункові норми самостійно, користуючись таблицями нормативів (дані в інструкціях з нормування).
Нормування робіт будівельних професій, що учаться, варто проводити з моменту навчання на будівельних майданчиках, тобто після навчання в навчальних майстернях. Починаючи з цього періоду, застосовують єдині норми і розцінки на будівельні, монтажні і ремонтно-монтажні роботи.
Час, відведений на загальгруповий, бригадний інструктаж, на підготовку і збирання робочих місць, перерви для відпочинку, на заключний інструктаж, не включається в учбово-виробничий час для визначення норм виробітку.
Розглянемо приклад. Навчальний день — 6 година або 360 хв. Врахований час на виконання робіт 60 хв, тоді учбово-виробничий час буде 300 хв.
Отже, можлива норма денного вироблення учня при навчальній нормі, наприклад, 120 хв на виріб, буде
Якщо ті самі роботи виконуються групою або бригадою, то, помноживши число виробів на число учнів, одержимо денну норму виробітку для всієї групи.
Фактичне виконання встановленої норми (навчальним або виробничої) фіксується майстром у відсотках і відзначається в убранні учня при роботі. Підрахунок відсотка фактично виконаної роботи з відношення до заданої норми часу виробляється по формулі
ВИЗНАЧЕННЯ УЧНІВСЬКОЇ НОРМИ ЧАСУ
Норми на виконання навчальних робіт учнями в значній частині терміну навчання відрізняються від норм, по яких на підприємствах працюють кваліфіковані робітники.
При розрахунку норм на підприємстві передбачається наявність у робітника необхідних навичок і виробничого досвіду. Учні ж у початковий період навчання не мають необхідні навички або недостатньо володіють ними, їхній виробничий досвід вкрай обмежений. З цих причин учні не можуть виконувати роботи з технічним нормам, прийнятим для кваліфікованих робітників.
Варто враховувати і відсутність в учнів достатньої фізичної пристосованості до умов виконання ряду робіт, що вимагають значної напруги протягом тривалого часу. Крім того, учні затрачають час на одержання інструктажу в процесі виконання навчального завдання. У зв'язку з цим уведена єдина шкала поправочних коефіцієнтів по кожній професії.
Шкала поправочних коефіцієнтів для переходу від розрахункових (технічних) норм кваліфікованого робітника до учнівського складається стосовно до кожного місяця навчання на основі узагальнених матеріалів училищ, перевірених на практиці. У ній враховується, крім періоду навчання, ступінь складності учбово-виробничих робіт, виконуваних учнями. Шкала передбачає поступове підвищення кваліфікаційного рівня учнів і складена так, щоб до кінця першого року навчання учні виконували по розрахунковим (технічним) нормах учбово-виробничі роботи, що відповідають 1 — 2-му розрядам, а до кінця другого року навчання — 2— 3-му.
Учнівська норма часу визначається по формулах:
де Т-учнівська норма часу, хв; Гшт — штучний час, хв (час, затрачуваний на виготовлення одного завдання); Тп.3 — підготовчо-заключний час, хв; м — кількість деталей у партії; Т — технічна (розрахункова) норма часу, хв; /З — відповідний поправочний коефіцієнт, узятий з таблиці, поміщеної в інструкції з нормування.
Установлення норм часу має велике виховне значення. Учні прагнуть раціонально організувати своя праця і продуктивно працювати. Разом з тим норма часу для учнів не має на меті одержати від них якнайбільше продукції. Головна увага звертається на виховання правильного відношення до праці, точність, ощадливість, прагнення робити виробу високої якості.
Упроваджуючи нормування навчальних робіт, майстер виробничого навчання повинний строго враховувати виконання норм учнями і на основі цього вживати заходів для поступового збільшення продуктивності праці кожним з них.
При видачі завдання (убрання) майстер повідомляє часові, що учиться норму,, після виконання роботи оцінює її і представляє у відділ технічного контролю училища або старшому майстрові. На підставі фактичних витрат часу, обумовлених по табелі, і обсягу зробленої (прийнятої) роботи установлюється виконання норм часу або вироблення учнів.
Вимоги до нормування
При нормуванні учбово-виробничих робіт учнів варто керуватися «Інструкцією з нормування учбово-виробничих робіт навчальних закладів професійно-технічного утворення, що учаться,», «Положенням про планування виробничої діяльності училищ професійно-технічного утворення». Нормування учбово-виробничих робіт передбачається на всіх періодах навчання. Це необхідно для визначення завантаження устаткування, потреби в матеріалах і заготівлях, планування виробничого навчання учнів.
В училищах, де по штаті не передбачений технолог, нормуванням повинний займатися старший майстер і майстри виробничого навчання. У великому училищі нормування здійснює технолог. Він разом з майстром і під керівництвом старшого майстра встановлює технічні й учнівські норми часу.
На початок навчального року старший майстер підготовляє: перелік учбово-виробничих робіт але кожної професії; технічні вимоги на кожен об'єкт роботи; технологічні карти, технічні норми.
Технічне нормування робіт учнів у навчальних закладах проводиться з урахуванням виробничих можливостей, продуктивних режимів робіт і передового виробничого досвіду відповідно до технологічного процесу.
Порядок установлення норм наступний. Спочатку визначається розрахункова (технічна) норма часу, що береться за основу при висновку учнівської норми. Розрахунковим (технічним) методом установлюються величини складових частин норми, основний час, час обслуговування робочого місця, час перерв на відпочинок, под-готовительно-заключительное час. Методика розрахунку зазначених складових частин приведена в Інструкції з нормування учбово-виробничих робіт. Для цього в Положенні про планування виробничої діяльності училищ по ряду масових професій приведені таблиці нормативів розподілу навчального часу по кожній темі навчальної програми виробничого навчання на інструктаж, вправи і виробничу діяльність, а також перекладні коефіцієнти для визначення приведеного часу.
В Інструкції і Положенні обговорено, що поправочні коефіцієнти і нормативи приведеного часу по інших професіях розробляються училищами і затверджуються місцевими органами профтехобразования.
У процесі повсякденної навчальної роботи майстри училищ повинні вивчати дійсне співвідношення між розрахунково-технічними нормами і нормами на учбово-виробничі роботи, прагнути до скорочення розриву між ними і домагатися підвищення продуктивності праці учнів. Уміло застосовуючи навчальні норми, послідовно підвищуючи них до прогресивних, майстер прищеплює учнем уміння і навички високопродуктивної праці, виховує звичку цінувати фактор часу.
Для успішного проведення занять майстрові виробничого навчання важливо добре підготуватися до них. Майстер повинен зовсім чітко уявляти собі, коли, чому і як учити.
Розподіл навчальних годин на виробниче навчання по півріччях і тижням передбачений у навчальному плані. Навчальна програма, складена відповідно вимогам кваліфікаційної характеристики, встановлює обсяг навчального матеріалу, що підлягає вивченню, розподіл його по темах і годинах на вивчення кожної теми. У кожній темі програми зазначено, яким прийомам і способам роботи, яким технологічним операціям потрібно навчити учнів.
Кваліфікаційна характеристика вказує, яким вимогам у відношенні теоретичних знань і виробничих умінь повинен задовольняти молодий робітник, що закінчив професійно-технічне училище по тій або іншій кваліфікації. На питання, як учити, можна одержати відповідь у методичних посібниках.
Дуже часто, коли мова йде про підготовку майстра до заняття, мають на увазі лише підготовку до майбутнього уроку виробничого навчання або продумування, планування і своєчасне забезпечення всього необхідного для одного навчального дня. Така точка зору помилкова. Не можна правильно підготуватися до окремого урока або робочого дня, не підготувавшись до проходження всієї теми. З іншого боку, підготовка до теми та уроку може бути успішної тільки тоді, коли вона підкріплена постійною роботою майстра над навчальною програмою.
Підготовку майстер починає ще до початку нового навчального року. Природно, що її зміст різний для досвідченого і початківця педагогів. Однак цей етап роботи є обов'язковим для кожного майстра незалежно від його досвіду.
Сучасне виробництво пред'являє до робітника нові вимоги. Відбуваються зміни в кваліфікаційних характеристиках, навчальних планах і програмах виробничого навчання, з'являються нові передові прийоми і способи роботи, видаються нові підручники і навчальні посібники. Все це повинен враховувати майстер при підготовці до занять.
Підготовка майстра до навчального року (півріччя)
Готуючись до навчального року (півріччя), майстер вивчає кваліфікаційну характеристику, навчальні плани і програми виробничого навчання, спеціальної технології або технології основ виробництва по даній професії, знайомиться з програмами з інших предметів (загальноосвітні, матеріалознавство, креслення, електротехніка й ін.).
Вивчаючи навчальні програми, майстер уважно знайомиться з переліком включених тем і їхнім змістом, що дає їм можливість ясно представити мету вивчення кожної теми, встановити зв'язок попереднього навчального матеріалу з наступним, визначити і підготувати навчальні роботи, устаткування, пристосування, інструменти і матеріали, необхідні для проведення заняття.
Підготовка майстра до вивчення чергової теми програми
Підготовка майстра до чергової теми навчальної програми складається з наступного : майстер аналізує зміст навчального матеріалу теми, розподіляє його по уроках (заняттям) і намічає задачі кожного уроку; визначає зміст і кількість навчальних робіт, що повинні бути виконані учнями при вивченні теми; готує учбово-матеріальну базу для виконання навчальною групою робіт з данної теми. Багато тем навчальних програм включають кілька видів робіт; у таких випадках навчальний матеріал теми розбивають на підтеми.
Щоб якісно і повно провести вивчення чергової теми, майстер ретельно вивчає не тільки тему навчальної програми по виробничому навчанню, але і відповідні теми по спецтехтехнології. Майстрові слід уточнити, що учні вивчили за спеціальною технологією й іншими предметами для того, щоб використовувати отримані знання на уроках теоретичного навчання. Крім того, майстрові треба так розподілити матеріал теми по навчальних днях, щоб завантаження учнів по днях було рівномірним, щоб не було такого положення, коли в окремі дні учням дається, багато нового матеріалу, що підлягає засвоєнню, а в інші дні, навпаки, занадто мало.
Продумуючи питання методики проведення заняття по темі, майстер встановлює:
який навчальний матеріал буде розподілений по навчальних днях;
які прийоми, способи і різновиди роботи варто вивчити з учнями, як і де застосувати міжпредметні зв'язки;
яким робочим інструментом треба навчити користуватися; послідовність вивчення прийомів роботи;
які способи і прийоми контроля будуть вивчатися, якими інструментами і приладами при цьому користуватися;
коли (у якій частині урока) проводити вступні заняття, індивідуальний інструктаж учнів і заключні заняття;
як роз'яснити учням порядок виконання задач у початковій і кінцевій стадіях вивчення теми, домогтися самостійності учнів;
які особливості технологічного процесу варто передбачити, щоб учні виконували задачі якісно, а їхні готові роботи відповідали всім технічним вимогам;
які заходи щодо організації роботи і техніки безпеки варто роз'яснити учням;
яку виховну роботу необхідно провести, як погоджувати її з досліджуваним матеріалом.
Розподіливши навчальний матеріал по днях, майстер продумує організацію вивчення всієї теми, готує основний і допоміжний матеріал і заготівлі по окремих підтемах, спеціальні інструменти, пристосування, учбово-наочні посібники; креслення, технологічної або інструкційної карти; передбачає додаткову роботу учнів на день, з огляду на їхню працездатність і успішність.
При підготовці до чергової теми майстер ретельно вивчає технічну літературу, що висвітлює останні досягнення в області техніки, технології, наукової організації роботи і досвіду новаторів виробництва. Особлива увага при цьому звертається на добір передових методів роботи, раціональних прийомів і способів роботи новаторів базового підприємства, з якими майстер повинен ознайомити учнів.
Підготовка майстра до чергового заняття (уроку)
Підготовка до навчального заняття є заключною і вирішальною стадією всієї підготовчої роботи майстра. Від її повноти і старанності залежать результати навчання і виховання учнів, глибина і міцність засвоєння ними професійних знань, звичок і умінь, розвиток їхньої самостійності й активності. Задача майстра — ретельно готуватися до проведення кожного заняття (уроку).
Основні положення уроку: однорідність і сталість складу групи; одночасність навчання; чіткість визначення обсягу досліджуваного навчального матеріалу; єдина тривалість, стабільність розкладу; керівна роль майстра в учбово-виробничому процесі.
В залежності від змісту програмного матеріалу кожен урок має свої особливості і не може будуватися по встановленому шаблону. Але загальних вимог до уроку виробничого навчання необхідно дотримуватися. Урок повинен представляти органічну єдність змісту навчально-виховної роботи і методів його здійснення; мати конкретну навчальну мету; будуватися відповідно основній меті і задачам; забезпечувати включення учнів у виробниче життя, фронтальність навчання або фронтальність «просування» з дотриманням принципів індивідуального підходу до учнів; ґрунтуватися на знаннях, звичках і уміннях, придбаних учнями на попередніх уроках; проводитися в умовах свідомої трудової дисципліни учнів з розрахунком свідомого, активного, глибокого засвоєння учнями знань, звичок і умінь; передбачати застосування різноманітних методів навчання.
Учні, виходячи з уроку, повинні чітко уявляти собі, що на уроці довідалися нового, які уміння і звички одержали або закріпили на даному уроці.
Підготовка майстра до уроку складається з визначення мети і змісту урока; підготовки матеріально-технічної бази і методичної підготовки майстра .
Планування процесу виробничого навчання
Планування процесу виробничого навчання має велике педагогічне й організаційне значення і є необхідною умовою підвищення якості навчання і виховання учнів у профтехучилищах.
Планування сприяє:
створенню умов, необхідних для раціональної організації навчального процесу, забезпеченню повного і своєчасного виконання навчальних планів і програм навчальними групами, завчасній і ретельній підготовці і проведенню кожного заняття майстрами виробничого навчання;
забезпеченню найбільш повного і раціонального використаннянавчального устаткування і приміщень училищ;
встановленню міжпредметних зв'язків і зв'язку теоретичного навчання з виробничим;
систематичному контролю за якістю навчання, рівнем знань, навичок і умінь учнів;
своєчасному підведенню підсумків навчальної роботи кожного учня.
Для нормальної організації своєї роботи майстер користується загальноучилищними документами, а саме:
1. навчальний план на підготовку кваліфікованих робітників за спеціальністю (додаток №1)
2. кваліфікаційна характеристика (додаток №2)
3. критерії оцінювання знань учнів за спеціальністю (додаток №3)
Для планування процесу виробничого навчання майстром складаються:
а) переліки навчальних робіт з професій на весь термін навчання та по півріччям (додаток №4);
б) план виробничого навчання групи на місяць (додаток №5);
в) робочі норми часу – перевідні учнівські коефіцієнти (додаток №6);
г) учбово-технологічна документація (додаток №7) інструкційні карти, інструкційні схеми, інструкційно – технологічні карти, картки – завдання, картки – контролю, картки – дефектів, погодинно- планові карти ;
д) план уроку виробничого навчання (додаток №8);
є) інструкції з техніки безпеки в майстернях (додаток №9).
Переліки навчальних робіт із професії
Однією з характерних рис операційно-комплексної системи є навчання учнів на основі продуктивної роботи.
Відповідно програмам виробничого навчання спочатку учні послідовно освоюють окремі прийоми й операції, необхідні для даної спеціальності. Після цього виконують комплексні роботи зростаючої складності, освоюють кілька операцій з різними прийомами, характерними для різних робіт із професій.
У зв'язку з різноманітністю продукції, виготовленої учнями в навчальних майстернях і в цехах підприємств, конкретні учбово-виробничі роботи не можуть бути заздалегідь передбачені в програмах. Визначаються в програмах тільки загальний зміст і обсяг навчального матеріалу по кожній темі, але не встановлюються конкретні учбово-виробничі роботи.
У переліках вказується, які учбово-виробничі роботи повинні виконати учні даної професії в навчальнії майстерні , щоб опанувати професійні знання, навички й уміння, передбаченими програмою виробничого навчання. Конкретні об'єкти учбово-виробничих робіт, виконуваних при вивченні тієї або іншої теми програми, встановлюються училищем самостійно.
Однак при підборі навчальних робіт варто керуватися виробленими практикою навчання вимогами (принципами), що складаються в слідуюче:
вироби (роботи) повинні мати виробничу цінність, що створює підвищений інтерес учня при навчанні і дає економічний ефект;
дотримання дидактичного принципу поступового переходу від простого до складного, від легкого до важкого, принципа послідовності підбора робіт у межах теми і підтеми (перехід від однієї теми до іншого, поступове ускладнення навчальних задач), що дає можливість учням переборювати зростаючі труднощі при підвищенні кваліфікації;
робота повинна відповідати фізичним можливостям учнів, обсягові технічних знань на відповідній стадії навчання;
важливо враховувати психологію учнів, нестійкість їхньої уваги до одноманітної роботи протягом тривалої години і, навпаки, інтерес до обробки виробів різноманітної форми і габаритів;
об'єкти навчальних робіт повинні бути не епізодичними на даний навчальний рік, а постійними, що значно полегшує організацію виробничого навчання.
Комплексні роботи повинні підбиратися так, щоб вони відповідали періодові навчання, необхідній складності і точності, при цьому допускали можливість диференційовано підходити до визначення кількості робіт, які видаються учням у залежності від їхніх важкості.
Навчальні роботи, що включаються в переліки, підбираються на підставі замовлень базових підприємств і організацій, централізованих виробничих замовлень, а також інших виробів, прийнятих до виробництва в училищі. У переліки включаються роботи з ремонту устаткування, виготовлення інструмента, запасних частин і пристосувань для навчальних майстерень. Об'єктами робіт можуть бути учбово-наочні посібники і прилади для кабінетів і лабораторій училища.
Переліки навчальних робіт складаються на навчальне півріччя майстрами виробничого навчання під керівництвом старшого майстра. Якщо в училищі мається кілька рівнобіжних груп однієї професії, складання переліку навчальних робіт доручається найбільш досвідченому майстрові. Переліки обговорюються методичними комісіями і затверджуються директором або заступником директора по учбово-виробничій роботі перед початком півріччя.
Для всіх робіт, включених у перелік, повинна бути обов'язково розроблена відповідна технічна документація, креслення, технічні умови, інструктивні або технологічні карти і визначені норми години (виготовлення), що відповідають певному періодові навчання, застосовуваному технологічному процесові.
У перший період навчання учнів у навчальних майстерні переліки складаються за формою. (додаток №4)
У багатьох училищах, крім переліків, зібраних в альбоми, виготовляються спеціальні стенди зі зразками робіт на кожне півріччя першого року навчання. Такі стенди, розташовані біля робочого місця майстра, дають наочне представлення учням, про обсяг виконуваних робіт. Вони часто використовуються майстром під час інструктажу.
При проведенні виробничого навчання учнів безпосередньо на підприємствах, будівництвах використовується перелік навчальних робіт, що містить загальну характеристику робочих місць або об'єктів, на яких учень буде учитися,і робіт, які учень повинен виконувати по кожній темі (додаток №4).
Перелік навчальних робіт у період виробничої практики учнів у цехах підприємства так само необхідний, як перелік для роботи в майстернях. Майстер підбирає роботи відповідно номенклатурі оброблюваних деталей на ділянках. У цей відповідальний період навчання робочі місця, включені в перелік, повинні відповідати навчальним цілям, бути характерними для вивчаємої спеціальності, повинні бути обладнані сучасним технічним оснащенням, відповідати вимогам техніки безпеки, санітарії і гігієни, мати все необхідне для виконання різноманітних робіт з поступовим їх ускладненням, забезпечувати застосування передових технологій.
Примітка: 1. Перелік складається на півріччя (рік). 2. Кількість чіл.-ч визначається шляхом множення нормативної години на виробничу діяльність одного учня за півріччя (рік). 3. Відповідно Положенню про планування виробничої діяльності середніх профтехучилищ на виробничу діяльність одного учня приділяється 90 ч (на 30 учнів: 30X90=2700 чіл.-ч). 4. У графі «Примітка» майстер уписує роботи, що не планувалися, або вказує заподій невиконання запланованих робіт.
План виробничого навчання групи
План виробничого навчання групи встановлює конкретний зміст учбово-виробничих задач для груп учнів, послідовність їхнього виконання. Розробляється план майстром виробничого навчання групи під керівництвом старшого майстра на основі навчального плану, програми виробничого навчання і переліку робіт для даної професії. Складається план на місяць, а іноді і на більш тривалий період.
При навчанні в учбово-виробничих майстернях, у цехах або на ділянках підприємств, на будівництві, у радгоспах і колгоспах форми планів виробничого навчання різні. У період навчання учнів у навчальних майстернях план виробничого навчання групи складається на один місяць за формою.
Коли відсутня можливість фронтального навчання учнів окремим видам робіт, крім планові, складається графік переміщення учнів по відповідних робочих місцях.
У період виробничого навчання або виробничої практики учнів на підприємствах, коли учні працюють на самостійних об'єктах або в складі бригад робітників, у плані встановлюється перелік робочих місць, приводяться найменування і види робіт, що повинні бути освоєні учнями протягом навчального періоду, а також намічаються порядок розміщення і терміни перекладові учнів по робочих місцях, бригадам або ділянкам.
НОРМУВАННЯ УЧБОВО-ВИРОБНИЧИХ РОБІТ
МЕТА НОРМУВАННЯ
Нормування має велике значення для процесу виробничого навчання не тільки з технічної, але і з педагогічної сторони. При технічному (розрахунковому) методі нормування визначаються тільки витрати часу, необхідні для виконання заданої роботи.
Педагогічне значення нормування учбово-виробничих робіт полягає в тім, що, вимагаючи від учнів виконання кожного завдання, що потрібно виконати, у встановлене нормою час, майстер спонукує їх освоювати високопродуктивні способи праці, виховує наполегливість у досягненні мети, розвиває творчі здібності. Практика показує, що недооцінка нормування учбово-виробничих робіт приводить до зниження продуктивності праці учнів, до відставання від сучасних вимог.
Нормування учбово-виробничих робіт, виконуваних учнями, переслідує слідуючу мету:
сприяти поступовому освоєнню учнями прийомів і методів роботи передовиків виробництва; привчати учнів цінувати фактор часу і тим самим забезпечити освоєння ними до кінця навчання норм, установлених на підприємствах для робітників відповідної професії і рівня кваліфікації;
установлювати вихідні дані для правильного планування виробничого навчання і використання наявного устаткування;
сприяти найбільш об'єктивній оцінці успішності учнів по виробничому навчанню на основі показників виконання учнями встановлених норм.
Технічне нормування робіт учнів у навчальних закладах проводиться з урахуванням виробничих можливостей, режимів робіт і передового виробничого досвіду відповідно до технологічного процесу. Утрати, що виникають унаслідок недоліків організаційно-технічного й іншого характеру, у норму часу не входять.
Правильне визначення і застосування учнівських норм часу сприяє виробленню навичок планування і самоконтролю своєї діяльності, удосконалюванню професійної майстерності, поліпшенню якості професійно-технічної підготовки в цілому.
МЕТОДИ НОРМУВАННЯ
У виробничому навчанні учнів можна виділити два основних періоди: операційний і комплексний. В операційний період відбувається формування первісних навичок, а в комплексний — їхнє удосконалювання і закріплення.
Протягом операційного періоду майстер навчає учнів правильному і найбільш доцільному виконанню окремих рухів і прийомів, що складають дану трудову операцію. Повідомлення учням норм часу (або норм виробітку) у цей період може привести до негативних результатів, тому що їхня увага буде звернена на кількісні показники роботи, а не на якісні. Тому в період освоєння учнями основних прийомів роботи, тобто при вивченні трудових операцій, норми учнем не повідомляються. Вони лише служать меті планування навчального процесу, организуемого на виконання визначених робіт. Комплексні роботи, виконувані учнями, нормуються і норми часу учнем повідомляються.
Для встановлення учнівської норми спочатку визначають розрахункову (технічну) норму часу. Розрахунковим (технічним) методом установлюються величини витрат наступних складових частин норми часу: оперативний час, час обслуговування робочого місця, час перерв на відпочинок і природні потреби, підготовчо-заключне час.
Оперативним називається час, протягом якого виробляється робота, спрямована на виконання даного завдання (операції). Оперативний час підрозділяється на основне (технологічне) і допоміжне.
Основним (технологічним) називається час, що витрачається на зміну геометричних форм і розмірів оброблюваної деталі (верстатні або слюсарні роботи) або зміна взаємного розташування частин виробу (складальні роботи).
Основний (технологічний) час може бути:
машинним, якщо деталі обробляються на верстаті без особистої участі робітника, наприклад обточування валиків на токарському верстаті з механічною подачею (робітник тільки спостерігає за ходом обробки);
машинно-ручним, якщо деталі обробляються робітником на верстаті (наприклад, підрізування торця валика з ручною подачею, свердлення отворів, фрезерование площин з ручною подачею і т.п.);
ручним, якщо деталі обробляються робітником без застосування механізмів, наприклад слюсарні роботи (ручне обпилювання, шабрування, рубання і т.п.).
Допоміжним називається час, затрачуване робітником на установку і зняття деталей, пуск і зупинку верстата, включення і вимикання подачі, промір деталей і т.п.
Час обслуговування робочого місця — час, що затрачається на відхід за робочим місцем протягом робочого дня. У нього включається час, затрачуване на зміну і переточування інструмента, регулювання і налагодження верстата в процесі роботи, збирання стружки, на змащення і чищення устаткування, розкладку і збирання інструмента і т.п.
Час перерв на відпочинок включається в норму часу для виконання фізично важких, стомлюючих робіт, при прискореному темпі роботи і значномувантажообігу. В всіх інших випадках час на відпочинок у норму часу не включається.
Підготовчо-заключний час — час, затрачуваний робітником на підготовку до даної роботи і на виконання .дій, зв'язаних з її закінченням, а саме: одержання і здача убрання, технічної документації, металу {напівфабрикату.)., інструментів і пристосувань; ознайомлення з кресленнями і пів-навчання інструктажу з виконуваного завдання; налагодження устаткування; підготовка робочого місця; установка і зняття інструментів і пристосувань; здача роботи. Підготовчо-заключний час — це час, що робітник затрачає на початку і наприкінці роботи над даною партією деталей; його тривалість не залежить від кількості деталей у партії.
Штучним називається час на виготовлення одного виробу. У йогосклад входить час: основне (технологічне); допоміжне; обслуговування робочого місця; перерв на відпочинок.
Норму часу, необхідну для виготовлення партії деталей (виробів) або на одну деталь, обчислюють по формулах:
де Тпар — норма часу на партію; Гшт — норма штучного часу; м — число деталей у партії; 1п_3 — підготовчо-заключний час на партію; 'осі — основне (технологічне) час; /всп — вспомо! ательное час; ?0б — час обслуговування робочого місця; (їсть — час, необхідне на відпочинок.
Визначивши норму часу на партію (або на один виріб) у хвилинах, можна знайти норму виробітку за годину і зміну по формулах:
де — норма виробітку (за годину або зміну); — норма штучного часу.
Норми виробітку — кількість одиниць продукції в натуральному вираженні (т, кг, м, шт), що повинне бути вироблене в одиницю часу (у годину, у зміну).
На учбово-виробничі роботи, виконувані по замовленнях підприємств за технологією, подібної з заводський, у якості розрахункових (технічних) використовуються норми, що діють на підприємствах. На учбово-виробничі роботи, для яких на підприємстві немає розроблених норм, а також на роботи, виконувані за технологією, що значно відрізняється від заводської (дрібносерійне і штучне виробництво замість крупносерийного і масового), училища визначають розрахункові норми самостійно, користуючись таблицями нормативів (дані в інструкціях з нормування).
Нормування робіт будівельних професій, що учаться, варто проводити з моменту навчання на будівельних майданчиках, тобто після навчання в навчальних майстернях. Починаючи з цього періоду, застосовують єдині норми і розцінки на будівельні, монтажні і ремонтно-монтажні роботи.
Час, відведений на загальгруповий, бригадний інструктаж, на підготовку і збирання робочих місць, перерви для відпочинку, на заключний інструктаж, не включається в учбово-виробничий час для визначення норм виробітку.
Розглянемо приклад. Навчальний день — 6 година або 360 хв. Врахований час на виконання робіт 60 хв, тоді учбово-виробничий час буде 300 хв.
Отже, можлива норма денного вироблення учня при навчальній нормі, наприклад, 120 хв на виріб, буде
Якщо ті самі роботи виконуються групою або бригадою, то, помноживши число виробів на число учнів, одержимо денну норму виробітку для всієї групи.
Фактичне виконання встановленої норми (навчальним або виробничої) фіксується майстром у відсотках і відзначається в убранні учня при роботі. Підрахунок відсотка фактично виконаної роботи з відношення до заданої норми часу виробляється по формулі
ВИЗНАЧЕННЯ УЧНІВСЬКОЇ НОРМИ ЧАСУ
Норми на виконання навчальних робіт учнями в значній частині терміну навчання відрізняються від норм, по яких на підприємствах працюють кваліфіковані робітники.
При розрахунку норм на підприємстві передбачається наявність у робітника необхідних навичок і виробничого досвіду. Учні ж у початковий період навчання не мають необхідні навички або недостатньо володіють ними, їхній виробничий досвід вкрай обмежений. З цих причин учні не можуть виконувати роботи з технічним нормам, прийнятим для кваліфікованих робітників.
Варто враховувати і відсутність в учнів достатньої фізичної пристосованості до умов виконання ряду робіт, що вимагають значної напруги протягом тривалого часу. Крім того, учні затрачають час на одержання інструктажу в процесі виконання навчального завдання. У зв'язку з цим уведена єдина шкала поправочних коефіцієнтів по кожній професії.
Шкала поправочних коефіцієнтів для переходу від розрахункових (технічних) норм кваліфікованого робітника до учнівського складається стосовно до кожного місяця навчання на основі узагальнених матеріалів училищ, перевірених на практиці. У ній враховується, крім періоду навчання, ступінь складності учбово-виробничих робіт, виконуваних учнями. Шкала передбачає поступове підвищення кваліфікаційного рівня учнів і складена так, щоб до кінця першого року навчання учні виконували по розрахунковим (технічним) нормах учбово-виробничі роботи, що відповідають 1 — 2-му розрядам, а до кінця другого року навчання — 2— 3-му.
Учнівська норма часу визначається по формулах:
де Т-учнівська норма часу, хв; Гшт — штучний час, хв (час, затрачуваний на виготовлення одного завдання); Тп.3 — підготовчо-заключний час, хв; м — кількість деталей у партії; Т — технічна (розрахункова) норма часу, хв; /З — відповідний поправочний коефіцієнт, узятий з таблиці, поміщеної в інструкції з нормування.
Установлення норм часу має велике виховне значення. Учні прагнуть раціонально організувати своя праця і продуктивно працювати. Разом з тим норма часу для учнів не має на меті одержати від них якнайбільше продукції. Головна увага звертається на виховання правильного відношення до праці, точність, ощадливість, прагнення робити виробу високої якості.
Упроваджуючи нормування навчальних робіт, майстер виробничого навчання повинний строго враховувати виконання норм учнями і на основі цього вживати заходів для поступового збільшення продуктивності праці кожним з них.
При видачі завдання (убрання) майстер повідомляє часові, що учиться норму,, після виконання роботи оцінює її і представляє у відділ технічного контролю училища або старшому майстрові. На підставі фактичних витрат часу, обумовлених по табелі, і обсягу зробленої (прийнятої) роботи установлюється виконання норм часу або вироблення учнів.
Вимоги до нормування
При нормуванні учбово-виробничих робіт учнів варто керуватися «Інструкцією з нормування учбово-виробничих робіт навчальних закладів професійно-технічного утворення, що учаться,», «Положенням про планування виробничої діяльності училищ професійно-технічного утворення». Нормування учбово-виробничих робіт передбачається на всіх періодах навчання. Це необхідно для визначення завантаження устаткування, потреби в матеріалах і заготівлях, планування виробничого навчання учнів.
В училищах, де по штаті не передбачений технолог, нормуванням повинний займатися старший майстер і майстри виробничого навчання. У великому училищі нормування здійснює технолог. Він разом з майстром і під керівництвом старшого майстра встановлює технічні й учнівські норми часу.
На початок навчального року старший майстер підготовляє: перелік учбово-виробничих робіт але кожної професії; технічні вимоги на кожен об'єкт роботи; технологічні карти, технічні норми.
Технічне нормування робіт учнів у навчальних закладах проводиться з урахуванням виробничих можливостей, продуктивних режимів робіт і передового виробничого досвіду відповідно до технологічного процесу.
Порядок установлення норм наступний. Спочатку визначається розрахункова (технічна) норма часу, що береться за основу при висновку учнівської норми. Розрахунковим (технічним) методом установлюються величини складових частин норми, основний час, час обслуговування робочого місця, час перерв на відпочинок, под-готовительно-заключительное час. Методика розрахунку зазначених складових частин приведена в Інструкції з нормування учбово-виробничих робіт. Для цього в Положенні про планування виробничої діяльності училищ по ряду масових професій приведені таблиці нормативів розподілу навчального часу по кожній темі навчальної програми виробничого навчання на інструктаж, вправи і виробничу діяльність, а також перекладні коефіцієнти для визначення приведеного часу.
В Інструкції і Положенні обговорено, що поправочні коефіцієнти і нормативи приведеного часу по інших професіях розробляються училищами і затверджуються місцевими органами профтехобразования.
У процесі повсякденної навчальної роботи майстри училищ повинні вивчати дійсне співвідношення між розрахунково-технічними нормами і нормами на учбово-виробничі роботи, прагнути до скорочення розриву між ними і домагатися підвищення продуктивності праці учнів. Уміло застосовуючи навчальні норми, послідовно підвищуючи них до прогресивних, майстер прищеплює учнем уміння і навички високопродуктивної праці, виховує звичку цінувати фактор часу.
Комментариев нет:
Отправить комментарий