Обпилювання металу
Загальні відомості. Напилки
Обпилюванням називається операція з обробки металів та інших матеріалів зняттям незначного шару напилками вручну або на обпилювальних верстатах.
Напилками слюсар надає деталям потрібної форми і розмірів, припасовує деталі одну до одної, підготовляє кромки деталей для зварювання та виконує інші роботи.За допомогою напилків обробляють площини, криволінійні поверхні, пази, канавки, отвори будь-якої форми, поверхні, розміщені під різними кутами, тощо. Припуски на обпилювання залишають невеликими — від 0,5 до 0,25 мм. Точність обробки обпилюванням становить 0,2—0,05 мм (в окремих випадках — до 0,001 мм). Ручна обробка напилком зараз значною мірою замінена обпилюванням на спеціальних верстатах, але повністю витіснити ручне обпилювання ці верстати не можуть, оскільки підгінні роботи при складанні та монтажі обладнання часто доводиться виконувати вручну.
Напилки. Напилок (рис. 1.1) — це стальний брусок певного профілю і довжини, на поверхні якого є насічки (нарізки), що утворюють западини і гострозаточені зубці, у перерізі мають форму клина. Напилки виготовляють зі сталі У10А або У13А (допускається легована хромиста сталь ШХ15 або 13Х), після насічення піддають термічній обробці.
Рис. 1.1. Слюсарний напилок загального призначення:
1 — носок; 2 — робоча частина; 3 — ненасічена ділянка; 4 — заплечико; 5 — хвостовик; 6, 8 — широка та вузька сторони; 7 — ребра.
1 — носок; 2 — робоча частина; 3 — ненасічена ділянка; 4 — заплечико; 5 — хвостовик; 6, 8 — широка та вузька сторони; 7 — ребра.
Напилки поділяють за розміром насічки, її формою, довжиною та формою бруска.
Види й основні елементи насічки. Насічка на поверхні напилка утворює зубці, що знімають стружку з оброблюваного матеріалу. Зубці напилків виготовляють на пилконасічних верстатах за допомогою спеціального зубила, на фрезерних верстатах — фрезами, на шліфувальних верстатах — спеціальними шліфувальними кругами, а також накатуванням, протягуванням на протяжних верстатах (протяжками) і на зубонарізних верстатах. Кожним із зазначених способів насікається свій профіль зубця. Проте незалежно від способу виготовлення кожен зубець має задній кут α, кут загострення β і передній кут γ (рис. 1.2).
Рис. 1.2. Зубці напилка:
а — насічені; б — дістали фрезеруванням або шліфуванням; в — дістали протягуванням.
а — насічені; б — дістали фрезеруванням або шліфуванням; в — дістали протягуванням.
У напилків з насіченими зубцями (рис. 1.2, а) з від’ємним переднім кутом (γ = –12—–15°) і порівняно великим заднім кутом (α = 35—40°) забезпечується достатній простір для розміщення стружки. Кут загострення, що утворюється при цьому (β = 62—70°), забезпечує міцність зубця.
Напилки із зубцями, утвореними фрезеруванням або шліфуванням (рис. 1.2, б), мають додатний передній кут (γ = 2—10°). У них кут загострення невеликий і відповідно менше зусилля різання. Велика вартість фрезерування та шліфування обмежує застосування цих напилків.
Для напилка із зубцями, утвореними протягуванням (рис. 1.2, в), кути становлять γ = –5°, β = 55°, α = 40°.
Протягнутий зубець має западину з плоским дном. Ці зубці краще врізуються в оброблюваний метал, що значно підвищує продуктивність праці. Крім того, напилки з такими зубцями стійкіші, оскільки зубці не забиваються стружкою.
Чим менше насічок на 1 см довжини напилка, тим більший зубець. Розрізняють напилки з одинарною, або простою (рис. 1.3, а), з подвійною, або перехресною (рис. 1.3, б), точковою, або рашпільною (рис. 1.3, в), і дуговою (рис. 1.3, г) насічками.
Напилки із зубцями, утвореними фрезеруванням або шліфуванням (рис. 1.2, б), мають додатний передній кут (γ = 2—10°). У них кут загострення невеликий і відповідно менше зусилля різання. Велика вартість фрезерування та шліфування обмежує застосування цих напилків.
Для напилка із зубцями, утвореними протягуванням (рис. 1.2, в), кути становлять γ = –5°, β = 55°, α = 40°.
Протягнутий зубець має западину з плоским дном. Ці зубці краще врізуються в оброблюваний метал, що значно підвищує продуктивність праці. Крім того, напилки з такими зубцями стійкіші, оскільки зубці не забиваються стружкою.
Чим менше насічок на 1 см довжини напилка, тим більший зубець. Розрізняють напилки з одинарною, або простою (рис. 1.3, а), з подвійною, або перехресною (рис. 1.3, б), точковою, або рашпільною (рис. 1.3, в), і дуговою (рис. 1.3, г) насічками.
Рис. 1.3. Насічки напилків:
а — одинарна (проста); б — подвійна (перехресна); в — точкова (рашпільна); г — дугова.
а — одинарна (проста); б — подвійна (перехресна); в — точкова (рашпільна); г — дугова.
Напилки з одинарною насічкою можуть знімати широку стружку всією насічкою. Їх застосовують при обпилюванні м’яких металів, сплавів (латуні, цинку, бабіту, свинцю, алюмінію, бронзи, міді тощо) з незначним опором різанню, а також неметалевих матеріалів. Окрім того, ці напилки використовують для загострення пил, ножів, а також для обробки деревини і корка. Одинарну насічку наносять під кутом λ = 25° до осі напилка.
Напилки з подвійною (перехресною) насічкою застосовують для обпилювання сталі, чавуну й інших твердих матеріалів з великим опором різанню. У напилках з подвійною насічкою спочатку під кутом λ = 25° насікають нижню глибоку насічку (основну), а поверх неї під кутом ω = 45° — верхню неглибоку (допоміжну), що розрубує основну насічку на велику кількість окремих зубців. Перехресна насічка більше подрібнює стружку, що полегшує роботу.
Відстань між сусідніми зубцями насічки називається кроком S. Крок основної насічки більший за крок допоміжної. В результаті зубці розміщуються один за одним по прямій, яка з віссю напилка становить кут 5°, і при рухові напилка сліди зубців частково перекривають один одного, тому на обробленій поверхні зменшується шорсткість, поверхня стає чистішою і гладенькою.
Напилки з рашпільною (точковою) насічкою (рашпілі) застосовують для обробки дуже м’яких металів і неметалевих матеріалів — шкіри, гуми тощо.
Рашпільна (точкова) насічка утворюється вдавлюванням металу спеціальними тригранними зубилами, які залишають розміщені у шаховому порядку місткі виїмки, що сприяє кращому розміщенню стружки.
Напилки з дуговою насічкою застосовують для обробки м’яких металів (міді, дюралюмінію тощо). Дугову насічку дістають фрезеруванням; вона має великі западини між зубцями та дугоподібну форму, яка забезпечує високу продуктивність і підвищує якість оброблюваних поверхонь.
Напилки з подвійною (перехресною) насічкою застосовують для обпилювання сталі, чавуну й інших твердих матеріалів з великим опором різанню. У напилках з подвійною насічкою спочатку під кутом λ = 25° насікають нижню глибоку насічку (основну), а поверх неї під кутом ω = 45° — верхню неглибоку (допоміжну), що розрубує основну насічку на велику кількість окремих зубців. Перехресна насічка більше подрібнює стружку, що полегшує роботу.
Відстань між сусідніми зубцями насічки називається кроком S. Крок основної насічки більший за крок допоміжної. В результаті зубці розміщуються один за одним по прямій, яка з віссю напилка становить кут 5°, і при рухові напилка сліди зубців частково перекривають один одного, тому на обробленій поверхні зменшується шорсткість, поверхня стає чистішою і гладенькою.
Напилки з рашпільною (точковою) насічкою (рашпілі) застосовують для обробки дуже м’яких металів і неметалевих матеріалів — шкіри, гуми тощо.
Рашпільна (точкова) насічка утворюється вдавлюванням металу спеціальними тригранними зубилами, які залишають розміщені у шаховому порядку місткі виїмки, що сприяє кращому розміщенню стружки.
Напилки з дуговою насічкою застосовують для обробки м’яких металів (міді, дюралюмінію тощо). Дугову насічку дістають фрезеруванням; вона має великі западини між зубцями та дугоподібну форму, яка забезпечує високу продуктивність і підвищує якість оброблюваних поверхонь.
Комментариев нет:
Отправить комментарий