Блог майстра виробничого навчання Ягмурової Антоніни Іванівни: МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА уроку виробничого навчання на тему: «Рубання листового та пруткового металу»

План-конспект уроку виробничого навчання

Тема: «Слюсарні роботи»

Тема уроку: «Рубання листового та пруткового металу»

Мета уроку:

· Навчальна – сформувати навички по організації робочого місця, вивчити безпечні прийоми праці; навчити учнів прийомам рубання листового металу по прямій та по шаблону, рубання пруткового металу.

· Виховна – виховувати в учнів бережливе відношення до інструменту та обладнання, виховувати працелюбність, сумлінне ставлення до санітарії та гігієни.

· Розвиваюча – розвити координацію рухів, логічне мислення при виконанні слюсарних робіт.

Матеріально – технічна база:

· Слюсарні молотки, зубила, набір шаблонів для перевірки кута заточення зубил;

· Креслярки, лінійки, олівці;

· Розмічальні циркулі, кернери, штангенциркуль, крейцмейселі;

· Листовий метал Ст3, S – 2 мм;

Наочні приладдя:

· Плакати з відображенням робочого положення при рубанні, прийомів рубання.

· Зразки з рубання виконані учнями старших курсів.

Тип уроку: вивчення трудових прийомів і операцій.

Метод уроку: бесіда та практичні виконання рубання на частини смугового, квадратного та круглого металу.

Хід уроку:

І. Організаційна частина – 5 хв.

· Перевірити наявність учнів за списком.

· Звернути увагу на зовнішній вигляд учнів (спецодяг).

ІІ. Вступний інструктаж – 45 хв.

· Повідомити тему та мету уроку.

· Ознайомити учнів з задачами уроку.

· Повторити матеріал минулого уроку.

· Звернути увагу учнів на правила техніки безпеки при виконанні слюсарних робіт.

Питання до учнів:

1. Пристрої для рубання металу?

2. Інструмент для рубання металу?

3. Підготовка до рубання металу?

4. Які дефекти виникають під час рубання металу?

5. Правила техніки безпеки при рубанні металу?

Вивчення нового матеріалу.

Рубанням називається слюсарна операція, коли за допомогою різального (зубила, крейцмейселя та інших) та ударного (слюсарний молоток) інструмента з поверхні заготовки, деталі видаляють зайвий шар металу або розрубують заготовку на частини.

Рубання застосовують для видалення (зрубування) із заготовки великих нерівностей (жорсткостей), зняття твердої кірки, окалини, задирок, гострих кутів кромок на литих і штампованих деталях, для вирубування шпонкових пазів, мастильних канавок, для оброблення розколин у деталях під зварювання (обробка кромок), зрубування головок заклепок при видаленні, вирубуванні отворів у листовому матеріалі. Крім того, рубання застосовують, коли потрібно від пруткового, штабового чи листового матеріалу відрубати певну частину.

Заготовку перед рубанням закріплюють у лещатах. Великі заготовки рубають на плиті або ковадлі, а дуже великі – там де вони знаходяться.

Зубило – найпростіший різальний інструмент, у якому форма клина виражена особливо чітко (мал. а).

Залежно від того, як буде загострено різальний клин (мал. б), як він буде встановлений щодо площини (поверхні) деталі і як буде спрямована сила, що ураховує клин у шарові металу, що витрачається у процесі різання, знизити шорсткість поверхні, збільшити строк служби інструменту.

Чим гостріше клин, тобто чим менший кут, утворений його сторонами, тим менше зусилля потрібно прикласти для його заглиблення у матеріал.

Слюсарне зубило – стальний стержень, виготовлений з інструментальної вуглецевої сталі або легованої сталі.

а б в

Зубило має три частини: робочу 2, середню 3 та ударну 4. Робоча частина зубила має вигляд стержня з клиноподібною різальною частиною (лезом) 1 на кінці загостреного під певним кутом (мал. а).

Крейцмейсель (мал. б) відрізняється від зубила різальною кромкою. Він призначений для вирубування вузьких канавок, шпонкових пазів, для зрубування поверхневого шару з широкої плити.

Для вирубування профільних канавок – півкруглих, двогранних та інших – застосовують спеціальні крейцмейселі, які називаються канавковими (мал. в).

Слюсарний молоток – це інструмент для ударних робіт.

а б в

Він має ударник і рукоятку. Молотки виготовляють двох типів: з квадратним (мал. а) і круглим (мал. б) бойками.

1 - бойок;

2 - кінець, на який насаджують ударник;

3 - носик;

4 - рукоятка.

Якщо отвір молотка передбачено лише з боковим розширенням, то збивають один поздовжній клин; якщо розширення передбачено вздовж отвору, то забивають два клини (мал. в); якщо розширення буде в усі боки, забивають три стальних або три дерев’яних клини, розміщуючи два паралельно, а третій – перпендикулярно до них. Правильно насадженим вважається молоток, у якого вісь рукоятки утворює з віссю молотка прямий кут.

Лещата. При рубанні використовують міцні й важкі, поворотні й неповоротні лещата з паралельними губками.

Положення корпуса і ніг.

Правильне положення корпуса і утримання (хватка) інструмента при рубанні – важливі умови праці. При рубанні металу зубилом положення корпуса і ніг має забезпечити найбільшу стійкість працюючого при нанесенні удару. Положення робочого при рубанні зубилом буде правильним, якщо його корпус випрямлений і розміщений упівоберта до осі лещат (мал. а), а ліва нога виставлена на півкроку вперед (мал. б).

Тримання (хватка) зубила. Зубило беруть у ліву руку за середню частину на відстані 15 – 20 мм від кінця ударної частини; сильно стискувати в руці зубило не слід. Удари наносять правою рукою. При рухах правої руки, що наносить удари по зубилу, ліва рука відіграє роль балансу при послідовному встановленні інструмента.

Тримання (хватка) молотка.

Молоток беруть правою рукою за рукоятку на відстані 15 – 30 мм від вільного кінця, охоплюючи рукоятку чотирма пальцями і притискаючи до долоні, великий палець накладають на вказівний. Усі пальці залишаються в такому положенні при замахові та ударі. Цим способом тримають молоток при так званому нанесенні кистьового удару без роз тискання пальців (мал. а). При іншій хватці на початку замаху мізинець, безіменний і середній пальці поступово розтискають і рукоятку молотка охоплюють лише вказівним і великим пальцями. Потім розтиснуті пальці стискують і прискорюють рух руки вниз. У результаті удар виходить сильним. Цей спосіб хватки застосовують при так званому нанесенні удару з роз тисканням пальців (мал. б).

Удари молотком. Якість і продуктивність рубання залежить від характеру замаху та удару молотком. Удар може бути кистьовим, ліктьовим або плечовим.

При кистьовому ударі (мал. а) замах молотком здійснюють лише за рахунок згинання кисті руки. При цьому кисть у зап’ясті згинають до відказу, розтиснувши злегка пальці, крім великого і вказівного (при цьому мізинець не сходить з рукоятки молотка). Потім пальці стискують і наносять удар. Кистьовий удар застосовують при виконанні точних робіт, легкому рубанні, зрубуванні тонких шарів металу тощо.

Наносячи ліктьовий удар (мал. б), руку згинають у лікті. При замаху діють пальці руки, які розтискають і стискають, кисть (рух її вгору, а потім вниз) і передпліччя. Щоб нанести сильний удар, руку розгинають досить швидко. Цим ударом користуються при звичайному рубанні, зрубуванні шару металу середньої товщини або при прорубуванні пазів і канавок.

При плечовому ударі (мал. в) рука рухається в плечі. При цьому з великим замахом наносять максимальної сили удар з плеча. В цьому ударі беруть участь плече, передпліччя і кисть. Плечовим ударом користуються при знятті товстого шару металу і обробленні великих поверхонь.

Сила удару має відповідати характеру роботи, а також масі молотка (чим важче молоток, тим сильніший удар), довжині рукоятки (чим вона довша, тим сильніший удар), довжині руки працюючого (чим довша рука і вище замах, тим сильніший удар). При рубанні діють обома руками узгоджено (синхронно), влучно наносять удари правою рукою, переміщуючи зубило лівою рукою.

Кут встановлення зубила при рубанні в лещатах регулюють так, щоб лезо знаходилось на лінії зняття стружки, а повздовжня вісь стержня зубила розміщувалася під кутом 30 – 30⁰до оброблюваної поверхні (мал. а) заготовки і під кутом 45⁰до повздовжньої осі губок лещат (мал. б). При меншому куті нахилу зубило зісковзуватиме, а при більшому – занадто заглиблюватиметься в метал, внаслідок чого оброблена поверхня буде нерівною. Кут нахилу зубила при рубанні не вимірюють – досвідчений слюсар за навичкою відчуває нахил і регулює положення зубила рухом лівої руки.

Під час рубання дивляться на різальну частину зубила, а не на бойок, і слідкують за правильним положенням леза. Удари наносять по центру бойка сильно, впевнено і влучно.

Вибір маси молотка. За масою слюсарний молоток вибирають залежно від розміру зубила (з розрахунку 40 г на 1 мм ширини леза зубила) і товщини шару металу, що знімається. При роботі крейцмейселем масу молотка приймають з розрахунку 80 г на 1 мм ширини леза. Маса молотка для учня має бути близько 400 г, для молодого робочого (16 – 17 років) – 500 г, для дорослого – 600-800 г.

Прийоми рубання.

Розрубування металу.

При розрубуванні металу зубило встановлюють вертикально (мал.) і рубають плечовим ударом. Листовий метал завтовшки до 2 мм розрубують з одного удару. При цьому під нього підкладають підкладку з м’якої сталі. Листовий метал завтовшки більш як 2 мм або штабовий матеріал надрубують приблизно на половину товщини з обох боків, а потім ламають, перегинаючи його то в один бік, то в інший, або відбивають.

Вирубування заготовок з листового металу.

Після розмічання контуру виготовлюваної деталі заготовку кладуть на плиту і знімають вирубуванням (не по лінії розмітки, а відступивши від неї 2...3 мм – припуск на обпилювання) в такій послідовності:

- встановлюють зубило похило так, щоб лезо було спрямоване вздовж розмічальної риски (мал. а) – зубилу надають вертикального положення і наносять молотком легкі удари, надрубуючи по контуру (мал. б);

- рубають по контуру, наносячи по зубилу сильні удари; при переставлянні зубила частину леза залишають у прорубаній канавці, а зубило з похилого положення знову переводять у вертикальне і наносять наступний удар; так роблять безперервно до кінця (замикання) розмічальної риски;

- перевернувши лист, прорубують метал по чітко визначеному на протилежному боці контуру (мал. в);

- знову перевертають лист і закінчують рубання (мал. а); якщо лист відносно тонкий і прорубаний достатньо, заготовку вибивають молотком (мал. б).

При рубанні зубилом із закругленим лезом канавка утворюється рівна, а при рубанні зубилом із прямим лезом – сходинкою.

Рубання листового і штабового металу виконують у лещатах. Рубання листового металу, як правило, ведуть на рівні губок лещат. Заготовку (виріб) міцно затискують у лещатах так, щоб розмічальна лінія збігалася з рівнем губок.

Зубило встановлюють до краю заготовки так, щоб різальна кромка була на поверхні двох губок, а середина різальної кромки була на ⅔ довжини поверхні, що обрубується. Кут нахилу зубила до оброблюваної поверхні має бути 30 - 35⁰(мал. а), а до осі губок лещат – 45⁰(мал. б). Лезо зубила при цьому йде навкіс губок лещат і стружка злегка в’ється. Після зняття першого шару металу заготовку переставляють вище губок лещат на 1,5 – 2 мм, зрубують наступний шар і т.д.

Рубання за розмічальними рисками (мал.) найскладніша операція. На заготовку попередньо наносять риски на відстані 1,5 – 2 мм одна від одної, а на торцях роблять скоси (фаски) під кутом 45⁰, що полегшують встановлення зубила і запобігають відколюванню в лещатах так, щоб було видно розмічальні риски. Рубають строго по розмічальних рисках. Перший удар наносять при горизонтальному положенні зубила. Подальше рубання здійснюють при нахилі зубила на 25 - 30⁰. Останній чистовий шар має бути завтовшки не більше як 0,5 – 0,7 мм.

Рубання широких поверхонь трудомістка і малопродуктивна операція, що застосовується тоді, коли неможливо зняти шар металу на стругальному або фрезерному верстаті.

Роботу здійснюють у три прийоми. Попередньо на двох протилежних торцях заготовки зрубують трохи металу, роблячи фаски (скоси) під кутом 30 – 45⁰, а на двох протилежних бокових торцях наносять риски, відмічаючи глибину кожного робочого ходу. Потім на широкій поверхні заготовки наносять паралельні риски, відстань між якими дорівнює ширині різальної кромки крейцмейселя, і заготовку затискують у лещатах.

Після цього крейцмейселем попередньо прорубують вузькі канавки (мал. а), а потім зубилом зрубують виступи, що залишилися між канавками (мал. б). Після зрубування виступів виконують остаточну обробку. Такий спосіб (попереднє прорубування канавок на широких деталях) значно полегшує і прискорює рубання. На заготовках з чавуну, бронзи та інших крихких металів, щоб запобігти відколюванню країв, роблять фаски на відстані 0,5 мм від розмічальної риски.

Техніка безпеки.

При ручному рубанні металів слід дотримуватись таких правил безпеки праці:

· рукоятка ручного слюсарного молотка має бути добре закріплена і не мати розколин;

· при рубанні зубилом і крейцмейселем слід користуватися захисними окулярами;

· при рубанні твердого та крихкого металу слід обов’язково використовувати загорожу: сітку, щиток;

· для запобігання пошкодженню рук (при незручних роботах, а також в період навчання) на кисть руки слід надягати запобіжний козирок, а на зубило – запобіжну гумову шайбу.

Закріплення нового матеріалу.

1. Інструмент при рубанні.

2. Положення корпуса і ніг при рубанні.

3. Тримання зубила.

4. Тримання молотка.

5. Удари молотком.

6. Вибір маси молотка.

7. Вирубування заготовок з листового металу.

8. Рубання листового і штабового металу.

9. Рубання широких поверхонь.

10. Техніка безпеки при рубанні.

ІІІ. Поточний інструктаж. Самостійна робота – 5 год.